Протягом останнього століття кінематограф став не лише домінантним та найприбутковішим жанром мистецтва, але й ідеологічною машиною, здатною формувати певну картину світу серед мас. І якщо в Радянському союзі цю «машину» використовували найчастіше з пропагандистською метою, то в цивілізованому світі кіно слугувало таким собі «рупором» суспільства, здатним доносити до людей важливі меседжі та піднімати актуальні питання.
Одним з них було дуже обережне висвітлення проблеми ВІЛ/СНІДу, від якої майже усі 80-ті намагалися відсторонитися. І хоч у світовому кінематографі вже в середині 80-х почали поодиноко зʼявлятися фільми, які виводили на загал цю тему, наприклад – «Ранні морози» (An Early Frost, 1985 року) та «Йди до світла» (Go toward the light, 1988). Але тоді кіно на цю табуйовану тему було удостоєне лише малих екранів, а головні кіностудії були не готові випускати такі історії у широкий прокат.
Так було до 1993 року, поки за справу не взявся титулований оскароносний режисер Джонатан Демме, який зняв судову драму «Філадельфія» з Томом Хенксом і Дензелом Вашингтоном у головних ролях. Цей хіт став першим великим фільмом, присвяченим проблемам ВІЛ/СНІДу з винятковими касовими зборами, а також купою нагород, включаючи «Оскар» за найкращі чоловічу роль та саундтрек до фільму.
З цього часу наступила епоха out of closet з темою ВІЛ/СНІД, і фільми на цю тему хоч і нечасто, проте продовжували зʼявлятися. Однак успіх «Філадельфії» зміг повторити лише «Далласький клуб покупців» (2014), який хоч і не зібрав такої ж великої каси, проте був щедро засипаний нагородами за акторську гру Метью Макконахі та Джареда Лето, завдяки чому здобув любов прихильників по всьому світу.
Тож якщо про останні дві стрічки ти щось та й чув, окремо згадувати про них сенсу мало. А от нижче ти можливо відкриєш для себе найдостойніші за версією Get Test фільми та мінісеріали, зняті на тему ВІЛ/СНІД.
120 ударів на хвилину (120 battements par minute, Франція, 2017)
Французька драма з використанням елементів документальних матеріалів. В якомусь сенсі стрічку можна назвати байопіком, героєм якої є не людина, а ціла організація. СНІД тут – не проблема окремо взятої людини, а лихо цілого покоління. Режисер подає історію персонажів так, немов за лаштунками організації їх і не існує. Тут цінне не тільки життя окремої людини, але і її смерть, що обов’язково трансформується у демонстрацію активістів.
Разом із тим, стрічка має людське обличчя. Особиста драма стосунків між двома хлопцями дозволяє нам краще зрозуміти що переживає людина з ВІЛ. «120 ударів на хвилину» немов підглядає за ними у замкову шпарину. І навіть у драматичній частині режисер приділяє багато уваги інформаційному наповненню бесід героїв, щоб максимально детально розкрити проблематику, а головних героїв використовує як інструмент поширення інформації про хворобу, а не як важіль психологічного тиску на глядача.
Скарб (Precious, США, 2009)
Фільм з дуже важким та напруженим сюжетом, що розповідає історію темношкірої дівчини 16 років з надмірною вагою на прізвисько Прешес, яка живе в проблемній сімʼї. Героїня із самого дитинства стикається з насильством та жорстокістю: батько регулярно ґвалтує її (через що у своєму юному віці вона стала мамою двох дітей) в той час, як мати ненавидить та знущається з неї, вважаючи її винною у «звабленні» її чоловіка. А через свою вагу Прешес регулярно стає жертвою булінгу з боку однокласників, що змушує її перейти в альтернативну школу, де вона знаходить підтримку в особі вчительки Блю Рейн, яку зіграла Мерайя Кері. Після чергової бійки з матір’ю (яку блискуче зіграла Мо Нік, отримавши за цю роль ряд нагород, включаючи «Оскар» за найкращу роль другого плану), Прешес забирає свою другу новонароджену дитину і тікає з дому. Міс Рейн дає їм притулок у своєму будинку, а після вони живуть у реабілітаційному центрі, де Прешес постійно працює над собою і старанно вчиться. Однак вона дізнається про смерть батька від СНІДу, що спонукає її також здати тест на ВІЛ. Результат виявився позитивним, але її дитина залишилася здоровою, і саме заради неї вона обирає боротьбу і самостійне життя.
Фільм важкий, але життєствердний. І хоч тема ВІЛ тут не головна, проте історія Прешес байдужим не залишить нікого.
Ангели в Америці (Angels in America, США, 2003)
Телевізійний мінісеріал «Ангели в Америці» вважають однією з визначальних робіт, спрямованих на боротьбу з епідемією СНІДу. Сюжет шоу побудований на п’єсі Тоні Кушнера про епідемію СНІДу в середині 1980-х. Для виконання головних ролей запросили Аль Пачіно, Емму Томпсон і Меріл Стріп. Проєкт приніс HBO кілька премій «Еммі» і «Золотий глобус», а в підсумку став другим за важливістю телевізійним опусом на тему ВІЛ/СНІД і одним із найпопулярніших серіалів в історії компанії.
Звичайне серце (The Normal Heart, США, 2014)
Головний художній фільм HBO на задану тему, який розповідає про ранню епідемію СНІДу на початку 80-х та появу групи нью-йоркських активістів ACT UP. Це ті хлопці, що лупали скалу, намагаючись достукатись до уряду США, який довго і вперто закривав очі на проблему ВІЛ/СНІД.
Сценарій до фільму створений за мотивами пʼєси засновника ACT UP Ларрі Крамера. Фільм зібрав блискучий акторський склад з Джулією Робертс, Марком Руфалло, Метью Бомером, Джимом Парсонсом. Всі виконавці головних ролей були номіновані на «Еммі».
Якщо ти ще не бачив, негайно виправ це непорозуміння.
Джіа (Gia, США, 1998)
Байопік розповідає історію життя всесвітньовідомої топмоделі Джії Каранджі, яка стала першою відомою жінкою-жертвою СНІДу. В основу фільму лягли записи щоденника Джії, розповіді родичів та друзів. Фільм детально описує весь її короткий, але стрімкий життєвий шлях. У фільмі чудово зображені наслідки відсутності розуміння та підтримки від сім’ї та друзів, що в результаті й приводить до згасання життя моделі.
Відома супермодель Джіа Марі Каранджі померла від СНІДу занадто рано, але встигла прожити досить яскраве та насичене життя. Її історію розповідає Анджеліна Джолі, яка блискуче зіграла головну роль, за яку отримала «Золотий глобус».
«Це – гріх» (It’s a Sin, Великобританія, 2021)
Британський мінісеріал 2021 року. Без перебільшення – magnum opus теми ВІЛ/СНІДу. В цьому надзвичайно крутому драматичному серіалі передана легка ностальгія за епохою 80-х, трагічності яким додала епідемія СНІДу – як у Британії, та й у світі загалом. Тут тонко, без надмірних спекуляцій передана історія гей-спільноти, безтурботне життя якої сколихнула одна із найбільш смертоносних епідемій. Коли ти дивитимешся цей 5-серійний фільм (а ти його маєш подивитися), із вдячністю зрозумієш: як добре, що ти живеш у часи, коли ВІЛ – це не вирок і точно не те пекло, крізь яке пройшло покоління 80-90-х.
Сильно, драматично, чуттєво! Must see!
Звісно, цей список далеко не вичерпний, і в нього не потрапили такі фільми, про які теж вартувало б згадати.
«orANGELove» – повнометражна режисерська робота відомого українського кліпмейкера Алана Бадоєва – це перший (і чи не єдиний художній) фільм українського виробництва, який все ж не в списку через неоднозначне ставлення до нього як і критиків, так і аудиторії. Але якщо хочеться побільше українського контенту чи подивитися на київський Поділ через поетичне бачення режисера – welcome. Його легко знайти на YouTube в хорошій якості. Але прикро, що української мови в ньому дуже і дуже мало.
Та якщо говорити про світовий кінематограф, то достойними уваги також будуть «Філомена» (Philomena, 2013), «Години» (The Hours, 2002), «Богема» (Rent, 2005), «Це моя вечірка» (It’s my party, 1995), «Тео і Хʼюґо» (Paris 05:59 Theo & Hugo, 2017), «Вірус» (And the Band Played On, 1993). Але не «Богемна рапсодія», бо тема ВІЛ у ній розкрита побіжно і поверхнево.
Сподіваємося, ці фільми та серіали надихнуть тебе на регулярне тестування на ВІЛ та ІПСШ, адже хоча ми й значно просунулися з лікуванням, небезпеки чатують як і колись. Тож швидке та безоплатне тестування актуальності не втрачає. Реєструйся!